Наш пророк
Літературно – музична композиція
Звучить мелодія пісні « Реве та стогне Дніпр широкий»
Ведучий. Щовесни, коли тануть сніги,
І на рясті просяє веселка,
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.
Ведучий. Свого часу письменник Степан Васильченко писав про Тараса Шевченка: «Життя нашого поета таке дивне, що, слухаючи про нього, можна було б сказати, що це легенда»
Не на шовкових пелюшках,
Не у величному палаці –
В хатині бідній він родивсь
Серед неволі, тьми і праці.
Нещасна мати сповила
Його малого й зажурилась…
І цілу ніченьку вона
За сина – кріпака молилась.
І Бог почув молитву ту,
І дав душі убогій силу,
І в руки хлопцеві вложив
Співецьку чародійну ліру.
І виріс він і кобзу взяв,
І струн її торкнувсь рукою –
І пісня дивна полилась,
Сповита вічною тугою.
В тій пісні людям він співав
Про щастя, про добро, про волю,
Будив зі сну, пророкував
Їм вищу і найкращу долю.
Співав про чесну боротьбу,
Про сором кайданів брязкучих,
І не жалів він сил своїх,
І не втирав він сліз пекучих.
І пісня голосно лилась…
Але недовго: ворог лютий
Підкрався нишком – і замовк
Співець, кайданами окутий.
Замовкла пісня на устах,
Але в душі жила, бриніла
І в серці бідного співця
Огнем палаючим горіла.
І довго у степу глухім
В невоі жив між москалями
Співець, самотній, мовчазний,
З своїми думами й піснями.
Він рвався серцем із тюрми
На волю, до ланів широких,
До синіх хвиль Дніпра – ріки,
До тих могил високих
Він рвався – і прийшла вона,
Сподівана, бажана воля –
І все, чого не знав раніш,
Тепер дала лукава доля.
Та сил в співця вже не було…
Остання пісня продзвеніла –
І в небо тихо піднялась
Душа поета наболіла.
Умер співець! І привезли
Його на рідну Україну
І коло синього Дніпра
Йому насипали могилу.
Умер співець! Але живуть
В серцях людей слова безсмертні,
І тихо по Вкраїні всій
Бринять його пісні славетні. Галина Комарова «Тарас Шевченко»
Ведучий. Цей святковий вечір присвячується Тарасові Григоровичу Шевченку, великому синові українського народу, його пророкові, який зупинив самознищення української нації, який перший, хто відверто закликав український народ: «Вставайте,кайдани порвіте і вражою злою кров’ю волю окропіте»
На сцену виходить Шевченко( учень) і декламує:
Неначе праведних дітей,
Господь, любя отих людей,
Послав на землю їм пророка;
Свою любов благовістить!
Святую правду возвістить!
Неначе наш Дніпро широкий,
Слова його лились, текли
І в серце падали глибоко!
Огнем невидимим пекли
Замерзлі душі.
« Пророк»
Ведучий. Народжений від народної печалі, гніву й образи за зганьблену честь України, Тарас Шевченко був посланий на нашу землю
…свою любов благовістить!
Святую правду возвістить!
Його слово було таким гарячим, що обпікало серце кожного спражнього українця невидимим вогнем.
Ведучий. Коли Шевченко творив свого « Пророка»,Україна німувала під тяжким ярмом кріпацтва, приспана власними лжепатріотами, які на все це « дивились та мовчали. Та мовчки чухали чуби… німії, подлії раби, підніжки царськії» не хотіли прокидатися від рабського сну.
